розплодити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | розплодити, розплодить |
| Минулий час |
|---|
| він розплодив | ми, ви, вони розплодили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я розплоджу | ми розплодим, розплодимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | розплоди | розплодіте, розплодіть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | розплодивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | розплоджений |
| Дієприслівник мин. часу | розплодивши |
| Iнфінітив | розплодитися, розплодитись, *розплодиться |
| Минулий час |
|---|
| він розплодився, *розплодивсь | ми, ви, вони розплодились, розплодилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *розплоджусь, *розплоджуся | ми *розплодимось, *розплодимося, *розплодимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | розплодись, розплодися | розплодітесь, розплодіться, *розплодітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *розплодившийся |
| Дієприслівник мин. часу | розплодившись, розплодившися |