видумувати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | видумувати, видумувать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я видумую | ми видумуєм, видумуємо |
| Минулий час |
|---|
| він видумував | ми, ви, вони видумували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я видумуватиму | ми видумуватимем, видумуватимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | видумуй | видумуйте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | видумуючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | видумувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | видумуваний |
| Дієприслівник теп. часу | видумуючи |
| Дієприслівник мин. часу | видумувавши |
| Iнфінітив | видумуватися, видумуватись, *видумуваться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *видумуюсь, *видумуюся | ми *видумуємся, *видумуємось, *видумуємося |
| Минулий час |
|---|
| він видумувався, *видумувавсь | ми, ви, вони видумувались, видумувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я видумуватимусь, видумуватимуся | ми видумуватимемся, видумуватимемось, видумуватимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | видумуйся, *видумуйсь | видумуйтесь, видумуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *видумувавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | видумуючись |
| Дієприслівник мин. часу | видумувавшись, видумувавшися |