кольнути
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | кольнути, кольнуть |
| Минулий час |
|---|
| він кольнув | ми, ви, вони кольнули |
| Майбутнiй час |
|---|
| я кольну | ми кольнем, кольнемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | кольни | кольніте, кольніть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | кольнувший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | кольнутий |
| Дієприслівник мин. часу | кольнувши |
| Iнфінітив | кольнутися, кольнутись, *кольнуться |
| Минулий час |
|---|
| він кольнувся, *кольнувсь | ми, ви, вони кольнулись, кольнулися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *кольнусь, *кольнуся | ми *кольнемся, *кольнемось, *кольнемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | кольнись, кольнися | кольнітесь, кольніться, *кольнітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *кольнувшийся |
| Дієприслівник мин. часу | кольнувшись, кольнувшися |