узувати
дієслово, недоконане, перехідне
Iнфінітив | узувати, узувать |
Теперiшнiй час |
---|
я узуваю | ми узуваєм, узуваємо |
Минулий час |
---|
він узував | ми, ви, вони узували |
Майбутнiй час |
---|
я узуватиму | ми узуватимем, узуватимемо |
| Одн. | Множ. |
Наказовий спосiб | узувай | узувайте |
Акт. дієприкметник теп. часу | узуваючий |
Акт. дієприкметник мин. часу | узувавший |
Пас. дієприкметник мин. часу | узуваний |
Дієприслівник теп. часу | узуваючи |
Дієприслівник мин. часу | узувавши |
Iнфінітив | узуватися, узуватись, *узуваться |
Теперiшнiй час |
---|
я *узуваюсь, *узуваюся | ми *узуваємся, *узуваємось, *узуваємося |
Минулий час |
---|
він узувався, *узувавсь | ми, ви, вони узувались, узувалися |
Майбутнiй час |
---|
я узуватимусь, узуватимуся | ми узуватимемся, узуватимемось, узуватимемося |
| Одн. | Множ. |
Наказовий спосiб | узувайся, *узувайсь | узувайтесь, узувайтеся |
Акт. дієприкметник мин. часу | *узувавшийся |
Дієприслівник теп. часу | узуваючись |
Дієприслівник мин. часу | узувавшись, узувавшися |