уковувати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | уковувати, уковувать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я уковую | ми уковуєм, уковуємо |
| Минулий час |
|---|
| він уковував | ми, ви, вони уковували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я уковуватиму | ми уковуватимем, уковуватимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | уковуй | уковуйте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | уковуючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | уковувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | уковуваний |
| Дієприслівник теп. часу | уковуючи |
| Дієприслівник мин. часу | уковувавши |
| Iнфінітив | уковуватися, уковуватись, *уковуваться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *уковуюсь, *уковуюся | ми *уковуємся, *уковуємось, *уковуємося |
| Минулий час |
|---|
| він уковувався, *уковувавсь | ми, ви, вони уковувались, уковувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я уковуватимусь, уковуватимуся | ми уковуватимемся, уковуватимемось, уковуватимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | уковуйся, *уковуйсь | уковуйтесь, уковуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *уковувавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | уковуючись |
| Дієприслівник мин. часу | уковувавшись, уковувавшися |