відторгати
дієслово, недоконане, перехідне
Iнфінітив | відторгати, відторгать |
Теперiшнiй час |
---|
я відторгаю | ми відторгаєм, відторгаємо |
Минулий час |
---|
він відторгав | ми, ви, вони відторгали |
Майбутнiй час |
---|
я відторгатиму | ми відторгатимем, відторгатимемо |
| Одн. | Множ. |
Наказовий спосiб | відторгай | відторгайте |
Акт. дієприкметник теп. часу | відторгаючий |
Акт. дієприкметник мин. часу | відторгавший |
Пас. дієприкметник мин. часу | відторганий |
Дієприслівник теп. часу | відторгаючи |
Дієприслівник мин. часу | відторгавши |
Iнфінітив | відторгатися, відторгатись, *відторгаться |
Теперiшнiй час |
---|
я *відторгаюсь, *відторгаюся | ми *відторгаємся, *відторгаємось, *відторгаємося |
Минулий час |
---|
він відторгався, *відторгавсь | ми, ви, вони відторгались, відторгалися |
Майбутнiй час |
---|
я відторгатимусь, відторгатимуся | ми відторгатимемся, відторгатимемось, відторгатимемося |
| Одн. | Множ. |
Наказовий спосiб | відторгайся, *відторгайсь | відторгайтесь, відторгайтеся |
Акт. дієприкметник мин. часу | *відторгавшийся |
Дієприслівник теп. часу | відторгаючись |
Дієприслівник мин. часу | відторгавшись, відторгавшися |