зрубати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | зрубати, зрубать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я зрубаю | ми зрубаєм, зрубаємо |
| Минулий час |
|---|
| він зрубав | ми, ви, вони зрубали |
| Майбутнiй час |
|---|
| я зрубатиму | ми зрубатимем, зрубатимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | зрубай | зрубайте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | зрубаючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | зрубавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | зрубаний |
| Дієприслівник теп. часу | зрубаючи |
| Дієприслівник мин. часу | зрубавши |
| Iнфінітив | зрубатися, зрубатись, *зрубаться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *зрубаюсь, *зрубаюся | ми *зрубаємся, *зрубаємось, *зрубаємося |
| Минулий час |
|---|
| він зрубався, *зрубавсь | ми, ви, вони зрубались, зрубалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я зрубатимусь, зрубатимуся | ми зрубатимемся, зрубатимемось, зрубатимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | зрубайся, *зрубайсь | зрубайтесь, зрубайтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *зрубавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | зрубаючись |
| Дієприслівник мин. часу | зрубавшись, зрубавшися |