надувати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | надувати, надувать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я надуваю | ми надуваєм, надуваємо |
| Минулий час |
|---|
| він надував | ми, ви, вони надували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я надуватиму | ми надуватимем, надуватимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | надувай | надувайте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | надуваючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | надувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | надуваний |
| Дієприслівник теп. часу | надуваючи |
| Дієприслівник мин. часу | надувавши |
| Iнфінітив | надуватися, надуватись, *надуваться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *надуваюсь, *надуваюся | ми *надуваємся, *надуваємось, *надуваємося |
| Минулий час |
|---|
| він надувався, *надувавсь | ми, ви, вони надувались, надувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я надуватимусь, надуватимуся | ми надуватимемся, надуватимемось, надуватимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | надувайся, *надувайсь | надувайтесь, надувайтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *надувавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | надуваючись |
| Дієприслівник мин. часу | надувавшись, надувавшися |