угнівити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | угнівити, угнівить |
| Минулий час |
|---|
| він угнівив | ми, ви, вони угнівили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я угнівлю | ми угнівим, угнівимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | угніви | угнівіте, угнівіть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | угнівивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | угнівлений |
| Дієприслівник мин. часу | угнівивши |
| Iнфінітив | угнівитися, угнівитись, *угнівиться |
| Минулий час |
|---|
| він угнівився, *угнівивсь | ми, ви, вони угнівились, угнівилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *угнівлюсь, *угнівлюся | ми *угнівимось, *угнівимося, *угнівимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | угнівись, угнівися | угнівітесь, угнівіться, *угнівітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *угнівившийся |
| Дієприслівник мин. часу | угнівившись, угнівившися |