інсценізувати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | інсценізувати, інсценізувать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я інсценізую | ми інсценізуєм, інсценізуємо |
| Минулий час |
|---|
| він інсценізував | ми, ви, вони інсценізували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я інсценізуватиму | ми інсценізуватимем, інсценізуватимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | інсценізуй | інсценізуйте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | інсценізуючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | інсценізувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | інсценізований |
| Дієприслівник теп. часу | інсценізуючи |
| Дієприслівник мин. часу | інсценізувавши |
| Iнфінітив | інсценізуватися, інсценізуватись, *інсценізуваться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *інсценізуюсь, *інсценізуюся | ми *інсценізуємся, *інсценізуємось, *інсценізуємося |
| Минулий час |
|---|
| він інсценізувався, *інсценізувавсь | ми, ви, вони інсценізувались, інсценізувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я інсценізуватимусь, інсценізуватимуся | ми інсценізуватимемся, інсценізуватимемось, інсценізуватимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | інсценізуйся, *інсценізуйсь | інсценізуйтесь, інсценізуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *інсценізувавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | інсценізуючись |
| Дієприслівник мин. часу | інсценізувавшись, інсценізувавшися |