Толковый словарь украинского языка

• dicts.explanatory_uk_uk.description

ефір

-у, ч.

1. У давньогрецькій міфології – найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги.

2. Далека височінь, безповітряний простір.

3. Повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі.

4. хім. Органічна сполука, похідна якого-небудь зі спиртів, або спирту та кислоти; використовується у медицині, техніці, парфумерії.

5. розм. Одна з назв діетилового спирту – безбарвної леткої рідини з характерним різким запахом.