розгородити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | розгородити, розгородить |
| Минулий час |
|---|
| він розгородив | ми, ви, вони розгородили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я розгороджу | ми розгородим, розгородимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | розгороди | розгородіте, розгородіть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | розгородивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | розгороджений |
| Дієприслівник мин. часу | розгородивши |
| Iнфінітив | розгородитися, розгородитись, *розгородиться |
| Минулий час |
|---|
| він розгородився, *розгородивсь | ми, ви, вони розгородились, розгородилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *розгороджусь, *розгороджуся | ми *розгородимось, *розгородимося, *розгородимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | розгородись, розгородися | розгородітесь, розгородіться, *розгородітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *розгородившийся |
| Дієприслівник мин. часу | розгородившись, розгородившися |